хитрування
ХИТРУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. хитрува́ти.
Стоїть Васюта біля стінгазети .. тяжко замислений і аж ніби ображений. Де ж пак, отакий “наклеп” на чоловіка! .. Тригубенка це хитрування Васютине роздратувало, і, замість пораду дати чоловікові, усміхнувся насмішкувато і сказав: – Ну, раз ти не крав, то чого ж ти й боїшся? (А. Головко);
Він надіявся, що люди не знають його хитрувань біля машини, тим паче, що крав він по-божому, якийсь фунт-два на пудові, не більше (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)