хитрунчик
ХИТРУ́НЧИК, а, ч., ірон.
Зменш.-пестл. до хитру́н.
–Так ось чому їх не помітно було на вигоні! Ну й хитрунчики! Підробились під сніг! Підлицювалися, перекинулися під сніжок! ну і перекінчики!.. (М. Вінграновський);
– Ну ж і хитрунчики, ну й козаченки, ще й запоріжченки (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)