хитрющий

ХИТРЮ́ЩИЙ, рідко ХИТРЮ́ЧИЙ, а, е, розм.

Дуже хитрий (у 1, 2 знач.).

Ну й хитрющий же дід та мудрий... (С. Васильченко);

Хитрючий дід, знає, що я в покрівельній справі нічогісінько не розумію, а, бач, підтримує авторитет (Ю. Збанацький);

Не встиг Дмитрик відчинити масивні різьблені двері, як у них появився райкомівський сторож Макарович, низенький, підстаркуватий, з хитрющими, аніскілечки не заспаними очима (В. Земляк);

Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира – і вже ад'ютантом. І як я до такого не додумався (Ю. Збанацький);

– Потрібна практика, – говорила Марійка. – Іноді дивишся – хитрюща задача, просто – ребус! (О. Донченко);

Хитрющий же цей Тимко, зразу до командира – і вже ад'ютантом. І я до такого не додумався (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. хитрющий — хитрю́щий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. хитрющий — див. хитрий  Словник синонімів Вусика
3. хитрющий — рідко хитрючий, -а, -е, розм. Дуже хитрий (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хитрющий — ХИ́ТРИЙ (який для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, ХИТРЮ́ЩИЙ підсил. розм., ХИТРЮ́ЧИЙ підсил. розм., ШЕЛЬМІ́ВСЬКИЙ розм., ШЕЛЬМУВА́ТИЙ розм., ПРОНО́ЗЛИВИЙ розм., ПРОНО́ЗУВАТИЙ розм., ШТУДЕ́РНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
5. хитрющий — ХИТРЮ́ЩИЙ, рідко ХИТРЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже хитрий (у 1, 2 знач.). Ну й хитрющий же дід та мудрий… (Вас., Вибр., 1954, 262); Хитрючий дід, знає, що я в покрівельній справі нічогісінько не розумію, а, бач, підтримує авторитет (Збан.  Словник української мови в 11 томах