хихотіння
ХИХОТІ́ННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. хихоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Полягають [наймички] потім на купи свого лахміття, і позатихає хихотіння з-під верет, і зморить сон, корявий, як шкіра підошовна (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)