хихотіння
ХИХОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хихоті́ти і звуки, утворювані цією дією.
Полягають [наймички] потім на купи свого лахміття, і позатихає хихотіння з-під верет, і зморить сон, корявий, як шкіра підошовна (Хотк., II, 1966, 133).
Словник української мови (СУМ-11)