хлопати
ХЛО́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. Утворювати глухий короткий звук, ударяючи чим-небудь по чомусь;
// Розриваючись, стріляючи тощо, утворювати короткий різкий звук.
Десь над головою характерно хлопають зенітні снаряди (Іван Ле і О. Левада);
В прокуреній, задимленій залі бряжчали виделки, дзвеніли келихи, хлопали корки від шампанського (Ю. Смолич);
Брезентовий верх кабіни хлопав на вітрі (Григір Тютюнник);
// З гуркотом зачинятися чи відчинятися (про вікно, двері, хвіртку тощо).
2. Ударяти чим-небудь об щось, ляскати по чому-небудь.
Дикі качки, гуси й лебеді весело крякали, ґелґотали, ячали, хлопали крилами й пірнали (З. Тулуб);
Коло панорами стояв тир. Хлопці стріляли в химерні фігури і коли влучали, десь починала грати дивна музика, фігури ворушилися, танцювала балерина, хлопала крильми чайка, кланявся, скидаючи капелюха, тірольський стрілець (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)