хльость
ХЛЬОСТЬ, ХЛЬОСЬ, виг.
1. Уживається як присудок за знач. хльо́стати і хльо́снути.
[..] А мороз мене – хльось по ногах (Григорій Тютюнник).
2. Звуконаслідування, що передає хльостання.
Він витягнув з тули стрілу, пересвідчився, чи вона ціла та не викривлена, потім наклав на лука, уважно прицілився – і відпустив тятиву. Хльось! Політ стріли був блискавичний і точний (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)