хлюпатися
ХЛЮ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Те саме, що хлю́пати 1.
На палубі стоїть бочка, в ній хлюпається вода, коли хвиля гойдає корабель (Ю. Яновський);
Під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Ю. Збанацький);
* Образно. Куди не глянь, як море, хлюпаються хліба... (А. Головко);
Шалена злоба аж хлюпалась у округлих очах Юхрима (М. Стельмах).
2. Бовтатися, купатися, бризкатися, у воді або в іншій рідині, спричиняючи плескіт.
Та й стане хлюпатися [Матвій] у дьогтеві, як мала дитина у калюжі. Що то, як чоловік у щасті та у радості (Г. Квітка-Основ'яненко);
Я сидів і задивився .. на чорних циганчат, що хлюпались нанизу в воді (І. Нечуй-Левицький);
Сто тисяч качок плещуться, хлюпаються, кахкають в руслі старого Псла (з газ.);
// Щось роблячи чи миючи в воді, викликати її плескіт.
Чую – посудом цокотить [Параска], воду з самовара наточує, бовтає нею, хлюпається (Панас Мирний);
– Коли освіжишся такою холодною водою, – говорив, хлюпаючись, Тарас, – то і робота йде краще (Ю. Мокрієв).
3. Виливатися, розливатися звідкись від рвучкого поштовху, похитування.
Люта й налякана, вона бігла, придержуючи відра, щоб вода не хлюпалась (М. Коцюбинський);
* Образно. – Подумають усі, що й справді твоя голова переповнена розумом так, що аж хлюпається (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)