хлюпатися

ХЛЮ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Те саме, що хлю́пати 1.

На палубі стоїть бочка, в ній хлюпається вода, коли хвиля гойдає корабель (Ю. Яновський);

Під ногами тихо, воркітливо хлюпались ніжні хвилі річки (Ю. Збанацький);

* Образно. Куди не глянь, як море, хлюпаються хліба... (А. Головко);

Шалена злоба аж хлюпалась у округлих очах Юхрима (М. Стельмах).

2. Бовтатися, купатися, бризкатися, у воді або в іншій рідині, спричиняючи плескіт.

Та й стане хлюпатися [Матвій] у дьогтеві, як мала дитина у калюжі. Що то, як чоловік у щасті та у радості (Г. Квітка-Основ'яненко);

Я сидів і задивився .. на чорних циганчат, що хлюпались нанизу в воді (І. Нечуй-Левицький);

Сто тисяч качок плещуться, хлюпаються, кахкають в руслі старого Псла (з газ.);

// Щось роблячи чи миючи в воді, викликати її плескіт.

Чую – посудом цокотить [Параска], воду з самовара наточує, бовтає нею, хлюпається (Панас Мирний);

– Коли освіжишся такою холодною водою, – говорив, хлюпаючись, Тарас, – то і робота йде краще (Ю. Мокрієв).

3. Виливатися, розливатися звідкись від рвучкого поштовху, похитування.

Люта й налякана, вона бігла, придержуючи відра, щоб вода не хлюпалась (М. Коцюбинський);

* Образно. – Подумають усі, що й справді твоя голова переповнена розумом так, що аж хлюпається (Олесь Досвітній).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me