хлюпати

ХЛЮ́ПАТИ, аю, аєш, недок.

1. недок. Рухаючись, коливаючись, переливаючись хвилями утворювати, видавати плескіт, (про воду та іншу рідину); плескатися.

За сосновим бором та густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Ю. Збанацький);

Поряд ласково і лагідно хлюпає море (Д. Ткач);

* Образно. Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (О. Донченко);

В голубих озерах її очей хлюпає радість (І. Цюпа);

// З плескотом битися, ударятися об що-небудь.

Прудко пливе човен, .. за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки... (М. Коцюбинський);

Стало чути, як гуде бджола, хлюпає внизу під мостом річка об палі (О. Гончар);

Ось уже перед очима в них метляються верби, гнуться лози, шумлять, припадаючи до води, очерети, хлюпає в берег здійнята вітром хвиля (А. Шиян);

* Образно. Куди не глянь – у всі краї – Такі багаті врожаї, .. Комбайну важко в них пройти: Колосся хлюпає в борти (М. Упеник);

Зеленкувате місячне сяйво тихо хлюпало в шибку, мов далеке Чорне море (В. Кучер);

// Ударяючи об воду, з шумом занурюючись, падаючи в воду чи іншу рідину, створювати плескіт.

Стиха хлюпали весла (Ю. Яновський);

Хвиля над нивами ходить, над випасом хлюпають весла (М. Зеров);

Тепер стріляли з авто і з-поза нього. Але... кулі не хлюпали в воду. Вони відповідали короткою луною, в'їдаючись у твердий вапняк урвищ (Ю. Смолич);

Зрідка крякала десь качка, хлюпала в ковбані (Ю. Мушкетик).

2. Просочуючись, протікаючи, видавати при рухові, переміщенні характерні звуки – чмокання, чавкання і т. ін.

Вода вже хлюпала в протертих Марининих туфлях (Л. Дмитерко);

Хлюпає й хлюпає твань під ногами (О. Гончар);

Григір вичитував хуторянам, які їхали через Троянівку на базар до Зінькова, за всякі дрібниці: за дьоготь, що по-безгосподарському хлюпає в мазниці, за те, що коняка не так запряжена (Григорій Тютюнник).

3. на що і без дод. Рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь.

Бігали [люди], носили відрами воду, хлюпали на вогонь, а він горів усе дужче (Б. Грінченко);

Мати зливала синові на руки. Данило хлюпав на себе холодну, свіжу воду (О. Копиленко);

Хлопчик щулиться, мляво хлюпає на себе воду (І. Багмут);

* Образно. Вмивалася туманом, мов молоком, ніч, хлюпала росами на доли (Ю. Мушкетик);

// Розливатися, виливатися, розпліскуватися звідкись (перев. від рвучкого поштовху, похитування тощо).

Склянки бряжчали, дзвеніли та скреготали в її руках, вода хлюпала з миски (М. Коцюбинський);

А гаряча гарбата хлюпала їм на руки, на сорочку й на лице. Вихлюпалася майже вся (Л. Мартович);

Над спорожнілою мискою востаннє перехиляється відерний горщик. Хлюпає борщ, густо закришений буряком (І. Микитенко);

// Утворювати звуки, що нагадують хлипання.

Мій товариш голосно хлюпає розквашеним носом, відповідає, немов на допиті (Ю. Збанацький).