хлюпати

ХЛЮ́ПАТИ, аю, аєш, недок.

1. неперех. Плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь і т. ін.).

В чоботях уже хлюпала власна кров (Ле, Мої листи, 1945, 101);

Хлюпає й хлюпає твань під ногами (Гончар, II, 1959, 145);

За сосновим бором та густими кущами хлюпав широковидий Дніпро (Збан., Курил. о-ви, 1963, 39);

Григір вичитував хуторянам, які їхали через Троянівку на базар до Зінькова, за всякі дрібниці: за дьоготь, що по-безгосподарському хлюпає в мазниці, за те, що коняка не так запряжена (Тют., Вир, 1964, 34);

*Образно. Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (Донч., V, 1957, 139);

В голубих озерах її очей хлюпає радість (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357);

// З плескотом битися, ударятися об що-небудь.

Прудко пливе човен, ..за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки… (Коцюб., І, 1955, 387);

Стало чути, як гуде бджола, хлюпає внизу під мостом річка об палі (Гончар, Таврія.., 1957, 528);

Ось уже перед очима в них метляються верби, гнуться лози, шумлять, припадаючи до води, очерети, хлюпає в берег здійнята вітром хвиля (Шпяіі, Баланда, 1957, 186);

*Образно. Куди не глянь — у всі краї — Такі багаті врожаї,.. Комбайну важко в них пройти: Колосся хлюпає в борти (Уп., Укр. поема, 1950, 82);

Зеленкувате місячне сяйво тихо хлюпало в шибку, мов далеке Чорне море (Кучер, Трудна любов, 1960, 368);

// Ударяючи по воді, з шумом занурюючись, падаючи в воду чи іншу рідину, створювати плескіт.

Стиха хлюпали весла (Ю. Янов., II, 1958, 198);

Тепер стріляли з авто і з-поза нього. Але… кулі не хлюпали в воду. Вони відповідали короткою луною, в’їдаючись у твердий вапняк урвищ (Смолич, І, 1958, 102);

Зрідка крякала десь качка, хлюпала в ковбані (Мушк., Серце.., 1962, 86).

2. перех. і неперех. Рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь.

Бігали [люди], носили відрами воду, хлюпали на вогонь, а він горів усе дужче (Гр., II, 1963, 301);

Мати зливала синові на руки. Данило хлюпав на себе холодну, свіжу воду (Коп., Лейтенанти, 1947, 31);

*Образно. Вмивалася туманом, мов молоком, ніч, хлюпала росами на доли (Мушк., Серце.., 1962, 7);

// Розливатися, виливатися, розпліскуватися звідкись (перев. від рвучкого поштовху, похитування тощо).

Склянки бряжчали, дзвеніли та скреготали в її руках, вода хлюпала з миски (Коцюб., II, 1955, 250);

А гаряча гарбата хлюпала їм на руки, на сорочку й на лице. Вихлюпалася майже вся (Март., Тв., 1954, 151);

Над спорожнілою мискою востаннє перехиляється відерний горщик. Хлюпає борщ, густо закришений буряком (Мик., II, 1957, 80);

// Утворювати звуки, що нагадують хлипання.

Мій товариш голосно хлюпає розквашеним носом, відповідає, немов на допиті (Збан., Єдина, 1959, 115).