хлюпання
ХЛЮ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. хлю́пати і хлю́патися та звуки, утворювані цією дією.
Чути тільки хлюпання хвилі та ритмічне поскрипування кочетів (Гончар, Тронка, 1963, 234);
Запанувала тиша, яку порушувало лише методичне хлюпання голубих хвиль об руде каміння (Панч, І, 1956, 50);
Під снігом чоботи хлюпали в калюжах, і доводилося стримувати ходу, щоб не викрити себе тим голосним хлюпанням (Ле, Мої листи, 1945, 81);
Лабораторія сповнилась хлюпанням води та дзенькотом посуду (Шовк., Інженери, 1956, 47).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хлюпання — хлю́пання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- хлюпання — I брьохання, жвахтіння, плескання, плескіт, плескотання, плескотіння, плюскання, плюскотання, плюскотіння, плюхання, хлипання, хлюпання, хлюпотання, хлюпотіння, чалапання, чалапкання, чвакання, човкання II див. звучання; плескіт; хлюпання Словник синонімів Вусика
- хлюпання — [хл'упан':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- хлюпання — ХЛЮ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. хлю́пати і хлю́патися та звуки, утворювані цією дією. Чути тільки хлюпання хвилі та ритмічне поскрипування кочетів (О. Гончар); Запанувала тиша, яку порушувало лише методичне хлюпання голубих хвиль об руде каміння (П. Словник української мови у 20 томах
- хлюпання — -я, с. Дія за знач. хлюпати і хлюпатися та звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хлюпання — Хлю́пання, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хлюпання — Хлюпання, -ня с. Плесканіе. Словник української мови Грінченка