хлюпотатися
ХЛЮПОТА́ТИСЯ, очу́ся, о́чешся і ХЛЮПОТІ́ТИСЯ, очу́ся, оти́шся, недок.
Підсил. до хлю́патися.
Неподалік хлюпочуться сріблясті озера (І. Цюпа);
Плюскотіли весла, тихо хлюпотілись хвилі об баркас (Ю. Збанацький);
Курбала довго вовтузився на кухні, хекаючи, скидав одіж.., потім хлюпотівся у тазі з водою, пирскаючи ротом (Олесь Досвітній);
І хлюпочуться качата Між похилим зіллям річки (М. Шпак);
Куці, товсті пальці Курочки не дуже впевнено держать чарку в руці, бо горілка в ній хлюпочеться і ллється через вінця (Ірина Вільде);
* Образно. Яким же ти розкішним і багатим став, степе наш! .. І труд, і піт, і слава наша в тобі, серед цих піль, де хлюпочеться врожайна мрія, де тече голубим безмежжям наше щастя (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)