хлястик

ХЛЯ́СТИК, а, ч.

Прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу, що служить для стягування його в талії ззаду.

В шинелі без хлястика, в шапці-ушанці Ішов Кожем'якін, спиравсь на ціпок З села до села (І. Нехода);

Йому накинули на плечі коротке кавалерійське пальто з хлястиком (В. Козаченко);

// розм. Деталь, якою стягують одяг біля рукавів, шиї і т. ін.

Придивлялися [земляки] до шинелі з трьома червоними хлястиками через груди, чомусь навкіс припасованими (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. хлястик — хля́стик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хлястик — [хл’астиек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. хлястик — -а, ч. Прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу, що служить для стягування його в талії ззаду. || розм. Деталь, якою стягують одяг біля рукавів, шиї і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хлястик — ХЛЯ́СТИК, а, ч. Прямокутна або фігурна деталь верхнього одягу, що служить для стягування його в талії ззаду. В шинелі без хлястика, в шапці-ушанці Ішов Кожем’якін, спиравсь на ціпок З села до села (Нех.  Словник української мови в 11 томах