хлібодар
ХЛІБОДА́Р, а, ч., уроч.
1. Те саме, що хліборо́б.
Благословенна праця хлібодара, Його турботи, думи на землі (М. Нагнибіда);
Коли поринаєш у дивосвіт Стефаникової новели, впадає у вічі отой сливе постійний епітет – “залізні руки” його хлібодарів (з наук.-попул. літ.);
Кожен говорив про різне, і, вслухаючись у мову літніх і молодих робітників, хлібодарів, службовців, можна було б дізнатись про те, чим зачитуються люди, що здобуло у них популярність (з газ.).
2. рідко. Те саме, що хлібода́вець.
Кажуть би то, що то був небагатий шляхтич – з тієї “голопузої шляхти”, котра в Польщі, за панування магнатів, кишіла по їх дворах, пила їх меди, вина, оковиту.., а підчас готова була за свого хлібодара витягати з піхов гострі шаблі – і розливати братерську кров... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)