хлібородний
ХЛІБОРО́ДНИЙ, а, е.
Який дає великий урожай хліба.
Простори шумлять хлібородні (М. Шеремет);
І роз'їхалися вони в різні боки на своїх охлялих конячках: хто на Алтай і далі, де річка Амур, де землі, за переказами, хлібородні, хто повернув на захід сонця, маючи надію врешті-решт добутися додому (В. Дрозд);
Понад річкою Клязьмою простягалась велика хлібородна рівнина (з навч. літ.);
Отак нескінченно скотарі й хлібороби підтримували багатовікову сівозміну українського поля, нарощуючи безцінний скарб, живе тіло своєї землі – хлібородний ґрунт і творили поле етнічного духу (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)