хм

ХМ, виг.

Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію.

– Хм! – гірко мукнув дід і помовчав: – Ні, вже не ждати добра від Якова (Панас Мирний);

– Андорій... хм... Куди б це подівся Андрій́? (О. Довженко);

– Поле не говіркого – роботящого любить. – Хм! Куди загнув! – сердито і насмішкувато чмихнув Свирид Яковлевич (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. хм — хм вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хм — виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хм — ХМ, виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію. — Хм! — гірко мукнув дід і помовчав: — Ні, вже не ждати добра від Якова (Мирний, І, 1954, 167); — Андорій… хм… Куди б це подівся Андрій́ (Довж.  Словник української мови в 11 томах
4. хм — Хм! меж. Гмъ! Полт. г.  Словник української мови Грінченка