хм

ХМ, виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію.

— Хм! — гірко мукнув дід і помовчав: — Ні, вже не ждати добра від Якова (Мирний, І, 1954, 167);

— Андорій… хм… Куди б це подівся Андрій́ (Довж., І, 1958, 247);

— Поле не говіркого — роботящого любить.— Хм! Куди загнув! — сердито і насмішкувато чмихнув Свирид Яковлевич (Стельмах, II, 1962, 179).

Значення в інших словниках

1. хм — хм вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хм — ХМ, виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію. – Хм! – гірко мукнув дід і помовчав: – Ні, вже не ждати добра від Якова (Панас Мирний); – Андорій... хм... Куди б це подівся Андрій́? (О. Довженко); – Поле не говіркого – роботящого любить. – Хм!...  Словник української мови у 20 томах
3. хм — виг. Виражає сумнів, роздумування, здивування, іронію.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хм — Хм! меж. Гмъ! Полт. г.  Словник української мови Грінченка