хлівчик
ХЛІ́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до хлів.
— Яєчка були б, та й сало наросло б, і курятинка. Горе тільки, що ніде. Якби хлівчик… (Коцюба, Нові береги, 1959, 256);
Біля хлівчиків то тут, то там рилися поросята, греблися кури (Хор., Ковила, 1960, 14);
Як вийдеш з хати, вибіжиш за хлівчик, а перед тобою широка долина, річечка без назви (Збан., Сеспель, 1961, 99).
Словник української мови (СУМ-11)