хмаровиння

ХМАРОВИ́ННЯ, я, с., розм.

Збірн. до хма́ра.

– Хмари, хмари! – бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик);

Попереду вся дорога двигтить військами. Вирують у хмаровинні піднятої куряви підводи, вершники, машини (О. Гончар);

Ковалів нахмурився. По його чолу пробігло грізне хмаровиння, очі ставали дедалі колючішими (М. Чабанівський);

* Образно. Статуя вписувалась у нависле хмаровиння саду, була його душею (М. Рудь).

Значення в інших словниках

1. хмаровиння — хмарови́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хмаровиння — див. хмара  Словник синонімів Вусика
3. хмаровиння — -я, с., розм. Збірн. до хмара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хмаровиння — ХМА́РА (скупчення краплин води, кристаликів льоду та їхньої суміші, зависле в повітрі), ХМАРОВИ́ННЯ збірн. розм., ХМАРИ́НА, О́БОЛОК поет. заст.; ТУ́ЧА (густа, темна, грозова). Важкі хмари облягали небо (О. Довженко); — Хмари, хмари!...  Словник синонімів української мови
5. хмаровиння — ХМАРОВИ́ННЯ, я, с., розм. Збірн. до хма́ра. — Хмари, хмари! — бурмотів занепокоєно господар, дивлячись на важкі темні копиці хмаровиння, що швидко пливли з півночі (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 259); Попереду вся дорога двигтить військами.  Словник української мови в 11 томах