хмарочос
ХМАРОЧО́С, а, ч.
Висотний багатоповерховий баштоподібний будинок; хмарося́г.
Архітектура [Ріо-де-Жанейро] різноманітна, від старовинних португальських палаців до сучасних американських хмарочосів (Л. Дмитерко);
* Образно. Галя без жалю дивилась, як пропливає стороною на обрії елеватор, цей її сліпий степовий хмарочос (О. Гончар);
* У порівн. Він уже видерся метрів на двадцять, а стіна і далі здіймалася над ним, стрімка, як хмарочос (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)