хмиз
ХМИЗ, у, ч.
1. збірн. Невеликі тонкі гілки, відділені від дерева, куща, що використовуються як паливо; сухі гілки, сучки дерев, що попадали на землю.
Поїдем до лісу, нарубаєм хмизу, Запалимо сосну зверху донизу (П. Чубинський);
Затріщав хмиз під ногами (О. Стороженко);
Здалеку здавалось, ніби то стояли рідкі тини з тоненького хмизу (І. Нечуй-Левицький);
[Одарка:] Що ж це дівка й досі не несе хмизу? У печі зовсім погасло (М. Кропивницький);
Назустріч їхала валка саней із хмизом (Г. Хоткевич);
* У порівн. Розмова загорілася, як сухий хмиз на огні. Щира, гаряча, довга... (С. Васильченко).
2. рідко. Те саме, що хмизня́к 1.
Заросла дороженька [доріженька] хмизом (Сл. Б. Грінченка);
Його рубали, а він ріс! На місці зрубаного дуба росли нові!.. І навіть хмиз угору дерся!.. (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)