хмикнути

ХМИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.

Однокр. до хми́кати.

– Хм! – хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (Панас Мирний);

Він сердито хмикнув і навіть вдарив палицею об пісок під ногами (Ю. Смолич);

– Що це за гроші?́ – хмикнула вона, глянувши на шилінг, що сиротою лежав на Йоньчиній долоні (Григорій Тютюнник);

– Здоров, малюк! – Віктор обернувся й зневажливо хмикнув: – Подумаєш, сам дорослий (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. хмикнути — хми́кнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хмикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до хмикати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хмикнути — МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. — Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю.  Словник синонімів української мови
4. хмикнути — ХМИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до хми́кати. — Хм! — хмикнула Солоха, і усмішка з лиця її спала (Мирний, І, 1954, 57); Він сердито хмикнув і навіть вдарив палицею об пісок під ногами (Смолич, Мир..  Словник української мови в 11 томах