хобот
ХО́БОТ, а, ч.
1. Витягнута рухома носова частина морди в слонів та деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання.
Найхарактерніший орган у слонів – це великий хобот, який звисає з передньої частини голови (з навч. літ.);
В озері стояв слон і, набираючи хоботом воду, поливав себе, як з душу (О. Іваненко);
// Витягнута передня частина (або вирости передньої частини) тіла в деяких безхребетних тварин, що виконує функції хапання здобичі, захисту, прикріплення до чогось і т. ін.
Хобот п'явки.
2. техн. Частина механізмів, машин, пристроїв, яка формою або функціями (хапання) нагадує витягнутий ніс тварини.
Найчастіше фрезу закріплюють не просто в шпинделі, а насаджують на спеціальний валик – оправку. Один кінець оправки з'єднують із шпинделем, а другий установлюють в підвіску хобота (з навч. літ.);
У зв'язку з тим, що різальний інструмент кріпиться в оправці, .. у верстаті є хобот (кронштейн), що підтримує оправку (з навч. літ.);
От ще кілька хвилин, і перша мульда, підхоплена хоботом завалочної машини, поволі увійшла в отвір печі, перевернулась і висипала на розпечений під порцію залізного лому (В. Собко);
Будівельні крани ожили, рухались, повільно водили своїми довжелезними хоботами, ніби винюхували, ніби пильно розшукували щось на землі (Ю. Збанацький);
Четверо робітників працювали біля свердлової штанги. Товстий шланг, наче сірий слонячий хобот, звивався над головами (О. Донченко);
// Ствол гармати, кулемета.
Гармата стояла, повернута хоботом у бік поля (Іван Ле і О. Левада);
Кулеметники нахилили ситі хоботи кулеметів до землі і заніміли в чеканні (Г. Епік);
// Задня видовжена частина лафета польової гармати.;
// Рибальське знаряддя, сплетене з лози.
Словник української мови (СУМ-20)