хобот

ХО́БОТ, а, ч.

1. Витягнута рухома носова частина морди в слонів та деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання.

Найхарактерніший орган у слонів – це великий хобот, який звисає з передньої частини голови (з навч. літ.);

В озері стояв слон і, набираючи хоботом воду, поливав себе, як з душу (О. Іваненко);

// Витягнута передня частина (або вирости передньої частини) тіла в деяких безхребетних тварин, що виконує функції хапання здобичі, захисту, прикріплення до чогось і т. ін.

Хобот п'явки.

2. техн. Частина механізмів, машин, пристроїв, яка формою або функціями (хапання) нагадує витягнутий ніс тварини.

Найчастіше фрезу закріплюють не просто в шпинделі, а насаджують на спеціальний валик – оправку. Один кінець оправки з'єднують із шпинделем, а другий установлюють в підвіску хобота (з навч. літ.);

У зв'язку з тим, що різальний інструмент кріпиться в оправці, .. у верстаті є хобот (кронштейн), що підтримує оправку (з навч. літ.);

От ще кілька хвилин, і перша мульда, підхоплена хоботом завалочної машини, поволі увійшла в отвір печі, перевернулась і висипала на розпечений під порцію залізного лому (В. Собко);

Будівельні крани ожили, рухались, повільно водили своїми довжелезними хоботами, ніби винюхували, ніби пильно розшукували щось на землі (Ю. Збанацький);

Четверо робітників працювали біля свердлової штанги. Товстий шланг, наче сірий слонячий хобот, звивався над головами (О. Донченко);

// Ствол гармати, кулемета.

Гармата стояла, повернута хоботом у бік поля (Іван Ле і О. Левада);

Кулеметники нахилили ситі хоботи кулеметів до землі і заніміли в чеканні (Г. Епік);

// Задня видовжена частина лафета польової гармати.;

// Рибальське знаряддя, сплетене з лози.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хобот — хо́бот іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. хобот — див. НІС, (гармати) р. люфа, О. тіло, сов. ствол, жерло, хоботок Словник синонімів Караванського
  3. хобот — А, ч. Ніс. У нього гарний орлиний хобот. Словник сучасного українського сленгу
  4. хобот — (-а) ч.; 1. крим. Ніс. БСРЖ, 650; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 496. 2. тюр.; жарт.-ірон. Великий строк тюремного ув'язнення. БСРЖ, 650; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 496. Словник жарґонної лексики української мови
  5. хобот — -а, ч. 1》 Витягнута рухома носова частина морди у слонів і деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хобот — Хо́бот, -та; -боти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. хобот — ХО́БОТ, а, ч. 1. Витягнута рухома носова частина морди в слонів та деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання. Найхарактерніший орган у слонів — це великий хобот, який звисає з передньої частини голови (Зоол. Словник української мови в 11 томах
  8. хобот — Зовнішній брус, яким можна повернути вітряк таким чином, щоб крила спрямовувались проти вітру (синонім — воротило). Архітектура і монументальне мистецтво