хобот
ХО́БОТ, а, ч.
1. Витягнута рухома носова частина морди в слонів та деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання.
Найхарактерніший орган у слонів — це великий хобот, який звисає з передньої частини голови (Зоол., 1957, 162);
В озері стояв слон і, набираючи хоботом воду, поливав себе, як з душу (Ів., Ліс. казки, 1954, 177);
*У порівн. Четверо робітників працювали біля свердлової штанги. Товстий шланг, наче сірий слонячий хобот, звивався над головами (Донч., II, 1956, 70);
// Витягнута передня частина (або вирости передньої частини) тіла в деяких безхребетних тварин, що виконує функції хапання здобичі, захисту, прикріплення до чогось і т. ін. Хобот п’явки.
2. техн. Частина механізмів, машин, пристроїв, яка формою або функціями (хапання) нагадує витягнутий ніс тварини.
Найчастіше фрезу закріплюють не просто в шпинделі, а насаджують на спеціальний валик — оправку. Один кінець оправки з’єднують із шпинделем, а другий установлюють в підвіску хобота (Фрез. справа.., 1957, 20);
У зв’язку з тим, що різальний інструмент кріпиться в оправці, ..у верстаті є хобот (кронштейн), що підтримує оправку (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 14);
От ще кілька хвилин, і перша мульда, підхоплена хоботом завалочної машини, поволі увійшла в отвір печі, перевернулась і висипала на розпечений під порцію залізного лому (Собко, Біле полум’я, 1952, 15);
Будівельні крани ожили, рухались, повільно водили своїми довжелезними хоботами, ніби винюхували, ніби пильно розшукували щось на землі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 194);
// Ствол гармати, кулемета.
Гармата стояла, повернута хоботом у бік поля (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 26);
Кулеметники нахилили ситі хоботи кулеметів до землі і заніміли в чеканні (Епік, Тв., 1958, 445);
// Задня видовжена частина лафета польової гармати.
Значення в інших словниках
- хобот — хо́бот іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- хобот — див. НІС, (гармати) р. люфа, О. тіло, сов. ствол, жерло, хоботок Словник синонімів Караванського
- хобот — ХО́БОТ, а, ч. 1. Витягнута рухома носова частина морди в слонів та деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання. Найхарактерніший орган у слонів – це великий хобот, який звисає з передньої частини голови (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
- хобот — А, ч. Ніс. У нього гарний орлиний хобот. Словник сучасного українського сленгу
- хобот — (-а) ч.; 1. крим. Ніс. БСРЖ, 650; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 496. 2. тюр.; жарт.-ірон. Великий строк тюремного ув'язнення. БСРЖ, 650; СЖЗ, 109; ЯБМ, 2, 496. Словник жарґонної лексики української мови
- хобот — -а, ч. 1》 Витягнута рухома носова частина морди у слонів і деяких інших тварин, що служить для дихання, нюхання, дотику й хапання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хобот — Хо́бот, -та; -боти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хобот — Зовнішній брус, яким можна повернути вітряк таким чином, щоб крила спрямовувались проти вітру (синонім — воротило). Архітектура і монументальне мистецтво