ходок
ХОДО́К¹, а́, ч.
Те саме, що хода́к 1, 2.
Боєць схилився на коні. Війнув русявим чубом. Вже не їздець і не ходок, Рука трима спрокволу Ремінний жовтий поводок, Опущений додолу (А. Малишко);
Проте – одчуваю навіть якісь гордощі, якусь одповідальність перед родичами, так, ніби посилають мене в інший, принадний край ходоком, делегатом (С. Васильченко).
ХОДО́К², дка́, ч.
1. Зменш. до хід.
2. гірн. Горизонтальна або похила виробка, яка служить тільки для проходу шахтарів.
Весело було знаходити в собі колишню орієнтацію в своєму підземному царстві, у плутанині косих штреків, ходків (О. Кундзич).
Словник української мови (СУМ-20)