холоднуватий
ХОЛОДНУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи холодний (у 1–5, 9, 10 знач.).
Свіжий холоднуватий ранок обвіяв Олесине гаряче лице (І. Нечуй-Левицький);
Оксана стиснула його руку. Пальці її дрижать. Вони холоднуваті й тверді, як камінці на березі моря (Д. Ткач);
Все більше світало .. Холоднувата далечінь ще синьо імлилася, але все навколо вже прозорішало, окреслювалось, набирало природних довершених форм (О. Гончар);
З сірого неба світило холоднувате сонце (Н. Рибак);
Перехилив [Кандиба] налиту чарку, розливаючи по підборіддю пахучий холоднуватий напій (Л. Дмитерко);
Стала вона якась холоднувата, спокійна, хоч і сумна, і смутная (Марко Вовчок);
Вище здіймається [місяць] по небосхилу, блідне на лиці. Наче образ світлої дівоньки з пісні .. Вона дивиться в степ, білолиця, холоднувата й зажурена (Т. Масенко);
Коропов належав до тих холоднуватих людей, які ніколи не втрачають здорового глузду і вміють самозвітувати за кожен свій крок (В. Земляк);
Станьчик сухо посміхнувся, холоднуватий блиск промайнув у його очах (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)