холоднувато
ХОЛОДНУВА́ТО.
1. Присл. до холоднува́тий.
Він грав цю роль холоднувато;
// Стримано, сухо.
Коли востаннє плуг пройшовся понад поясами .. меж, Дмитро повів коні до воза, а Мар'яні холоднувато простягнув руку: – Всього доброго вам (М. Стельмах);
– Скарг од Каргата я не чув ніяких, – холоднувато відказав він (Ю. Шовкопляс).
2. у знач. пред. Про відносно низьку температуру повітря, похолодання.
В кімнаті холоднувато, як в алеї тінявого саду (О. Копиленко);
Після бурі стало холоднувато, але спрага мучила людей і худобу (З. Тулуб);
Від білого цвіту біліший світ, Від білого хліба – свято. А я валяюсь у білій траві. Світло. Холоднувато (із журн.).
3. у знач. пред., кому. Про відчуття ким-небудь певного холоду.
Танкіст ішов швидше від усіх, тільки якось боком, косо. Йому було, видно, холоднувато в шинелі, і він ішов напроти вітру плечем уперед (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)