холодіти
ХОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Ставати холодним, холоднішим; холодніти.
Конаючи, силкувалася мати звести тремтячу руку, щоб поблагословити дочку, що припадала до неї; холодіючи, змагались уста вимовити це благословення і безсило тіпались, не можучи нічого сказати (Б. Грінченко);
А ворог мертвий холодіє, Втікає криця півжива (М. Стельмах);
// безос. Про настання холодів..
Осінній час. Поволі холодіє (П. Дорошко).
2. перен. Ставати холодним (у 10 знач.), байдужим безпристрасним.
Життя попливло дальшою течією, а з ним рвалася струна за струною їх дружніх відносин. Все якось змінялося і переінакшувалося. Душі відставали, серця холоділи (Н. Кобринська);
// Відчувати холод від сильного хвилювання, тривоги, страху і т. ін.
– Ти думав́! – Кундель став гарчати, – А чи дозволено ж вам думать, Хом'якам, Неначе тим розумним головам? – Злякавсь ще більш Хом'як, аж серце холодіє (Л. Глібов);
Маруся холоділа... “Замовчи!” – хотілося крикнути з усієї сили, але не кричала (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)