холуйство
ХОЛУ́ЙСТВО, а, с., розм.
Поведінка, вчинки холуя.
Серед майстерно змальованих портретів “супутників” і підручних Пузиря [в комедії І. Карпенка-Карого “Хазяїн”] – майбутній великий хазяїн, права рука мільйонера Феноген, в якому поєдналося холуйство з грабіжництвом, лицемірство з блюзнірством (з навч. літ.);
[Вересай:] Хто ці політичні пройдисвіти, що оточили вас цілою системою холуйства і робили за вашою спиною, що хотіли? (І. Микитенко);
Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В. Симоненко).
Словник української мови (СУМ-20)