хомутець
ХОМУТЕ́ЦЬ, тця́, ч.
Зменш.-пестл. до хому́т.
Вийшовши з хати, помітив [піп]: під хлівом висить хомут з наритниками – та й каже: – Параско, дай мені цього хомутця (з казки);
Низенькі товстоногі коні, запряжені убогим хомутцем, тюпають, брязкають брязкальцями своїми (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)