хопта
ХО́ПТА, и, ж., діал.
Бур'ян.
Дівчина встала рано, рано: – Піду я в поле, мамо, мамо! .. Годі сидіти дома тута: Глушить пшеницю хопта люта (І. Франко);
Земля стогне, пісна, безсила, подерта на латочки. І замість покорму дає свою кров. Не хліб, а кукіль родить, будяки, хопту. Годуйся!.. (М. Коцюбинський);
Б'є сапка приплесканий темний корж землі, дзвенить на грудді, огортається сухим сірим димом, підтинає хопту (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)