хопитися
ХОПИ́ТИСЯ, плю́ся, пишся; мн. хо́пляться; док., діал.
1. за кого – що. Схопитися, ухопитися за кого-, що-небудь.
Відома річ, кого огнем пече, тому скрізь вода мріється, а хто топиться, той і за зіллиночку [зілиночку] хопиться (Марко Вовчок);
Андрій хопився руками за голову і знов почав бігати по казні (І. Франко).
2. до чого. Поспішно, з завзяттям, запалом почати, кинутися що-небудь робити.
Робітники .. відв'язали [Германа] від линви і хопилися натирати його водою, думаючи, що він умліває від задухи (І. Франко);
// також з інфін. Почати виявлятися в чому-небудь.
Його увага була вже звернена на щось інше – на велетневі вуха! Ще перед хвилею їх майже не було видно, а тепер вони раптом хопилися рости (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)