хорей
ХОРЕ́Й¹, я, ч.
Двоскладова віршувальна стопа з наголосом на першому складі.
Як давно вже помітили віршознавці, хорей створює ритм підкреслений, форсований, близький до танцювального; ямб – більш нейтральний, розподілений (з наук. літ.);
Мені не раз, читаючи ці безконечні стоси молодої творчості, спадало на думку – а що, якби можна було всю цю молоду потенцію, що марно консервується в кустарних ямбах та хореях, скерувати в інший, пожиточніший бік! Хоч би, приміром, на навчання – читання хорошої корисної літератури, спорт... абощо (Б. Антоненко-Давидович).
ХОРЕ́Й², я, ч.
Довга палиця, якою керують запряженими оленями або собаками.
Махаючи довгим хореєм, мисливець Ган гнав оленів (М. Трублаїні);
Олені пристали, а він не має сили поганяти їх: хорей випав із рук і згубився (В. Гжицький);
Правою рукою він [пастух] тримає бінокль, а лівою – товсту, майже шестиметрову жердину, так званий хорей. Вона замість батога (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)