хорей
ХОРЕ́Й¹ , я, ч. Віршувальний розмір — двоскладова стопа з наголосом на першому складі.
Як давно вже помітили віршознавці, хорей створює ритм підкреслений, форсований, близький до танцювального; ямб — більш нейтральний, розподілений (Сучасна укр. літ. м., V, 1973, 236).
ХОРЕ́Й², я, ч. Довга палиця, якою керують запряженими оленями або собаками.
Махаючи довгим хореєм, мисливець Ган гнав оленів (Трубл., I, 1955, 275);
Правою рукою він [пастух] тримає бінокль, а лівою — товсту, майже шестиметрову жердину, так званий хорей. Вона замість батога (Знання.., 6, 1965, 25).
Словник української мови (СУМ-11)