хореографія
ХОРЕОГРА́ФІЯ, ї, ж.
1. Мистецтво створення танцю.
В хореографії немає такого живого дійового виражального засобу, як слово. Зате в танці є своя сила: виразними рухами тіла, рук, ніг, голови можна теж сказати чимало (з наук. літ.);
Справжній розвиток національної класичної хореографії почався з 1925 року, коли були створені українські оперно-балетні театри (із журн.);
Оперному диригентові треба бути ще добре обізнаному з вокалом, хореографією, основами режисури (з наук. літ.);
– Ти ж не знаєш, лялечко, що я вже керую хореографією свого району! (М. Чабанівський).
2. Запис умовними знаками рухів танцю: положення тіла, ніг, рук, швидкість рухів тощо.
Словник української мови (СУМ-20)