хороба
ХОРО́БА, и, ж., діал.
Хвороба.
Від колишніх косметик і від хороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум'янцем (Леся Українка);
“Сильне потрясення [потрясіння] нервів виступало так грізно у старої дами, що лікар побоювався, щоб з того не виникла яка поважніша хороба нервів” (О. Кобилянська);
* У порівн. Гірка пам'ять вчепилася в мене, як хороба в тіло, в кров, в жили (Марко Вовчок);
Ніякою хоробою не будеш хорувати (Б. Грінченко);
Здоровий хороби сподівайся (Номис).
(1) З хоро́би – дуже, у великій мірі.
– Правда ж, із хоробі розумний Хома Прищепа? – Із хороби розумний (Є. Гуцало);
Щоб хоро́би наї́вся див. наїда́тися.
Словник української мови (СУМ-20)