хоробливий
ХОРОБЛИ́ВИЙ, а, е, діал.
Хворобливий.
Яке він [учитель] добро зможе зробити людям? Забутий, загнаний, з вимученим лицем, з боязким хоробливим блиском в очах (С. Васильченко);
Кесар здригнувся, почувши кроки позад себе. Але це неруські вої [воїни], їх малює тільки хороблива уява кесаря – до нього йшла жона (С. Скляренко);
– Чи не вигадав я в хоробливій своїй уяві оці страхіття що про них пишу я у своїх, нікому не потрібних книжечках (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)