хоровий

ХОРОВИ́Й, а́, е́.

Прикм. до хор 1, 9.

Високого рівня досягла в Естонії хорова культура (з газ.);

Котурни скинувши для дії хорової, Як Артеміда, я на Фрігії горах Водила ігрища (М. Зеров);

Вона з дитинства любила пісню, співала в хорових гуртках і не могла собі уявити життя без музики й співу (Л. Дмитерко);

// Який виконується хором, признач. для виконання хором.

Полилися веселі хорові народні пісні (І. Нечуй-Левицький);

* Образно. Біля костьолу баштовий спинити танк звелів. Відкрився люк – і хоровий органа дужий спів танкісти чують (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. хоровий — хорови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хоровий — -а, -е. Прикм. до хор 1), 9).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хоровий — ХОРОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до хор 1, 9. Високого рівня досягла в Радянській Естонії хорова культура (Рад. Укр., 14.XII 1956, 4); Котурни скинувши для дії хорової, Як Артеміда, я на Фрігії горах Водила ігрища (Зеров, Вибр.  Словник української мови в 11 томах