хорт
ХОРТ, ХІРТ, хорта́, ч.
Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака.
На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (з казки);
Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І. Котляревський);
Заграли сурми. З лісу, скажено гавкаючи, вискочили хорти. За ними солдати несли на палицях десять козуль (Н. Рибак);
* У порівн. Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П. Куліш);
Від душі нареготались дівчата, коли прикажчик хортом кинувся виконувати Ганнину волю (О. Гончар);
Схуд Григорій, мов той хорт (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)