1. Словник української мови у 20 томах

хорт

ХОРТ, ХІРТ, хорта́, ч.

Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака.

На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (з казки);

Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І. Котляревський);

Заграли сурми. З лісу, скажено гавкаючи, вискочили хорти. За ними солдати несли на палицях десять козуль (Н. Рибак);

* У порівн. Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П. Куліш);

Від душі нареготались дівчата, коли прикажчик хортом кинувся виконувати Ганнину волю (О. Гончар);

Схуд Григорій, мов той хорт (П. Козланюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хорт — хорт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. хорт — див. СОБАКА; (самиця) хортиця; хортище. Словник синонімів Караванського
  3. хорт — хорт: ◊ сухи́й як хорт про худорляву, але енергійну, моторну людину (Франко)||худий як пес, худий як хорт ◊ худи́й як хорт = сухи́й як хорт Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. хорт — хірт, хорта, ч. Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. хорт — Хорт, -та; хорти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. хорт — ХОРТ, ХІРТ, хорта́, ч. Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака. На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Укр.. Словник української мови в 11 томах