хорт
ХОРТ, ХІРТ, хорта́, ч. Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака.
На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Укр.. казки, 1951, 238);
Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (Котл., І, 1952, 180);
Заграли сурми. З лісу, скажено гавкаючи, вискочили хорти. За ними солдати несли на палицях десять козуль (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 127);
*У порівн. Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П. Куліш, Вибр., 1969, 180);
Від душі нареготались дівчата, коли прикажчик хортом кинувся виконувати Ганнину волю (Гончар, Таврія, 1952, 365);
Схуд Григорій, мов той хорт (Козл., Сонце.., 1957, 122).
Значення в інших словниках
- хорт — хорт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- хорт — див. СОБАКА; (самиця) хортиця; хортище. Словник синонімів Караванського
- хорт — ХОРТ, ХІРТ, хорта́, ч. Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака. На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (з казки)... Словник української мови у 20 томах
- хорт — хорт: ◊ сухи́й як хорт про худорляву, але енергійну, моторну людину (Франко)||худий як пес, худий як хорт ◊ худи́й як хорт = сухи́й як хорт Лексикон львівський: поважно і на жарт
- хорт — хірт, хорта, ч. Тонконогий, з видовженим тулубом і довгою гострою мордою, з прямою шерстю мисливський собака. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хорт — Хорт, -та; хорти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)