хоріти
ХОРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., діал.
Хворіти.
– Трудно мені! – простогне попадя стиха .. – Здужали і ви колись, теперки хорієте (Марко Вовчок);
В сей день [святого Власа] селяни служили по дворах молебні, вносили образ святого мученика в стайню або загороду, кропили худобу святою водою та обкурювали ладаном – щоб скот добре плодився та не хорів (О. Воропай);
Хорітимеш, болітимеш, смерті бажатимеш (А. Метлинський).
Словник української мови (СУМ-20)