хохол

ХОХО́Л, хохла́, ч., розм.

Зневажлива назва українця.

– Хочеш, вуса тобі для хвацькості залишу? Ваш брат хохол завжди при вусах (З. Тулуб);

– Ну, ти, хохол. Все тобі смішки, – Андрій Єрмолаєв явно заздрить благодушності Гладкого (О. Довженко);

Вони [українські селяни] називали росіян, які нерідко носили бороди, зневажливим словом “кацап”, росіяни платили їм тією ж монетою, називаючи українців не менш принизливо – “хохол” (оселедець на поголеній голові козака) (з наук. літ.);

Як хочеться, щоб епітет щирий не сполучався з етнонімом українець, а такі назви для позначення українського народу, як малорос, хохол, щоб зовсім вивітрилися з пам'яті (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. хохол — хохо́л 1 іменник чоловічого роду чуб розм. хохо́л 2 іменник чоловічого роду, істота про українця зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. хохол — хохла, ч., розм. Зневажл. назва українця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хохол — ХОХО́Л, хохла́, ч., заст., розм. Зневажлива назва українця. — Хочеш, вуса тобі для хвацькості залишу? Ваш брат хохол завжди при вусах (Тулуб, В степу.., 1964, 28); — Ну, ти, хохол. Все тобі смішки,— Андрій Єрмолаєв явно заздрить благодушності Гладкого (Довж., Зач. Десна, 1957, 415).  Словник української мови в 11 томах
4. хохол — Хохол, -ла м. = хохолаз. Вх. Уг. 273.  Словник української мови Грінченка