хранителька
ХРАНИ́ТЕЛЬКА, и, ж., рідко.
1. Берегиня.
Хранительками і знавцями місячного календаря у сибірських народів за традицією були жінки – це пов'язано з їх материнськими турботами (з наук.-попул. літ.);
Ти ж могла бути хранителькою честі! Як в домі чисто – й чорт мені не брат (Л. Костенко).
2. Жін. до храни́тель.
Опісля читачи спрагло ждатимуть роману у віршах “Маруся Чурай” (1979), збірок “Неповторність” (1980), “Сад нетанучих скульптур” (1987), які ще й ще підтвердять право поетеси називатись обраницею української поезії та їїх хранителькою (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)