хребетний

ХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е.

1. Прикм. до хребе́т 1.

Німкеня – худа, висока, сама хребетна кість ходяча – накульгує (О. Гончар);

Хребці накладаються один на одного і отворами утворюють хребетний канал, в якому лежить спинний мозок (з навч. літ.).

2. у знач. ім. хребе́тні, них, мн., зоол. Підтип найвище організованих тварин типу хордових, які мають двобічносиметричне тіло, хорду або хребет і череп, в якому міститься головний мозок.

Загальна бідність новозеландської фауни характерна не тільки для хребетних, а й для інших груп тваринного світу (з навч. літ.);

Черепахи – чи не єдині представники хребетних, здатні тривалий час обходитися без кисню (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. хребетний — хребе́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хребетний — [хреибетнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. хребетний — -а, -е. Прикм. до хребет 1). Хребетні тварини (істоти) зоол. — загальна назва вищих тварин, що мають кістяний або хрящовий скелет. Хребетний стовп — те саме, що хребет 1.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хребетний — Хребе́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хребетний — ХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до хребе́т 1. Німкеня — худа, висока, сама хребетна кість ходяча — накульгує (Гончар, Циклон, 1970, 74); Хребці накладаються один на одного і отворами утворюють хребетний канал, в якому лежить спинний мозок (Анат. і фізіол.  Словник української мови в 11 томах