хребетний

хребе́тний

[хре^ибетни^ей]

м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. хребетний — хребе́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хребетний — ХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до хребе́т 1. Німкеня – худа, висока, сама хребетна кість ходяча – накульгує (О. Гончар); Хребці накладаються один на одного і отворами утворюють хребетний канал, в якому лежить спинний мозок (з навч. літ.). 2. у знач. ім.  Словник української мови у 20 томах
3. хребетний — -а, -е. Прикм. до хребет 1). Хребетні тварини (істоти) зоол. — загальна назва вищих тварин, що мають кістяний або хрящовий скелет. Хребетний стовп — те саме, що хребет 1.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хребетний — Хребе́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. хребетний — ХРЕБЕ́ТНИЙ, а, е. 1. Прикм. до хребе́т 1. Німкеня — худа, висока, сама хребетна кість ходяча — накульгує (Гончар, Циклон, 1970, 74); Хребці накладаються один на одного і отворами утворюють хребетний канал, в якому лежить спинний мозок (Анат. і фізіол.  Словник української мови в 11 томах