хро

ХРО, ХРО-ХРО́, виг., рідко.

Звуконаслідування, що означає хрюкання свині та деяких інших тварин.

Біжить кабан: – Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? (з казки).

Значення в інших словниках

1. хро — хро вигук незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. хро — ХРО, ХРО-ХРО́, виг., рідко. Звуконаслідування, що означає хрюкання свині та деяких інших тварин. Біжить кабан: — Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? (Укр. дит. фолькл., 1962, 110).  Словник української мови в 11 томах