хро —
ХРО, ХРО-ХРО́, виг., рідко. Звуконаслідування, що означає хрюкання свині та деяких інших тварин. Біжить кабан: – Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? (з казки).
Словник української мови у 20 томах
хро —
ХРО, ХРО-ХРО́, виг., рідко. Звуконаслідування, що означає хрюкання свині та деяких інших тварин. Біжить кабан: — Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці? (Укр. дит. фолькл., 1962, 110).
Словник української мови в 11 томах